Журнал вільних думок

Людина — цікава істота: замість того, щоб радіти і бути вдячною за те, що у неї є, вона сприймає це, як абсолютно буденне і сумує за тим, чого у неї поки що немає. Отримавши це, вона, не встигнувши подякувати, відразу починає сумувати за наступним...

Нам завжди здається, що наше життя — там, де нас немає, наше життя в тому, чого ми ще не можемо собі дозволити. Давайте задумаємося: адже наше життя теж гідне подяки! Чи не так?
Давайте постежимо за собою, за навколишнім світом і людьми. Ви напевно відзначите закономірність: чим більш невдячні, тим життя менш схильне давати нам подарунки. А навіщо? Адже все одно ми незадоволені! Якщо ми не вдячні життю зараз, то навряд чи будемо вдячні у майбутньому. Ми завжди знайдемо, про що попереживати і що засудити. І навпаки. Чим більш ми задоволені й вдячні сьогодні, тим добріше на нас дивиться життя і більш охоче виконує наші бажання.
Я, наприклад, це дуже сильно відчуваю на собі. Як тільки розслабилася — все, відразу пішла «чорна смуга»: і мої хвороби, і моїх близьких, і негаразди на роботі, і у відносинах з чоловіком розлад і т.д. Варто себе взяти в руки, налаштуватися на хороший, позитивний лад — і ніби «знову народишся на світ». І життя миле, і жити хочеться, і брати від нього, коханого, все, кожну крихточку хочеться. Так добре!
Ось у мене зараз така смуга, яскрава. Я прагну проживати кожний день гідно, по можливості прикрашати його різними способами, головне — захотіти. Ви й самі знаєте чудово: немає сенсу піклуватися про того, хто вічно незадоволений. Він був незадоволений вчора, він незадоволений сьогодні, і ваша допомога мало що змінить у його сприйнятті життя. Вам не хочеться піклуватися про того, хто вічно незадоволений. Він не помітить вашої допомоги, не подякує і не порадіє життю. Все марно, поки він сам не захоче змінити своє життя.
Так само чинить з нами Життя. Якщо ви щиро дякуєте йому сьогодні, воно міняє до Вас своє ставлення. Пропозиція: давайте спробуємо зробити одну вправу, засновану на почутті подяки. Я читала, що багато людей, які виконали її, відзначали, що життя чуйно на це реагує: «раптом» трапляється щось приємне, знаходиться привід для радості, виконуються давні бажання.
Напишемо листа. Вдячного листа своєму життю, навіть якщо не знаєте, за що можете подякувати йому. Якщо ж вам здається, що сьогодні немає приводу для подяки, цей лист необхідно написати негайно і, бажано, не один раз. Ваша подяка має бути безкорисливою! Якщо ви робите це лицемірно, тільки з бажання отримати вигоду (наприклад, я тобі подякую зараз, а ти мені зроби за це .......), це абсолютно даремна затія!
Подякуйте своїй долі без всякої мети, як ми дякуємо за несподіваний, але дуже приємний подарунок від близької людини. Адже нам не важливо, що вона про нас подумає у цей момент! Подяка просто є поривом нашої душі. Подякуйте вашому життю за все, що маєте, і за все, чого не маєте, за все, що у вас було і є. Подякуйте йому за те, що ще буде, хоча ви можете і не знати, що це. Напишіть свого листа, ні на кого не озираючись, не порівнюючи своє життя з чужим.
Якщо вам важко у написанні такого листа, пропонуємо декілька приводів, за що кожен (або майже кожен) може подякувати своєму життю: за те, що ви народилися; за тіло, в якому ви народилися і живете; за місце, де ви з’явилися на світ; за своє дитинство; за батьків; за друзів дитинства; за вчителів у школі; за юнацькі пригоди; за роки навчання; за перше кохання; за незабутні поїздки і пригоди; за всіх чоловіків (жінок), які зустрічалися з вами; за кохану людину, з якою ви живете зараз; за сім’ю, за ваших дітей; за роботу або справу, якою ви зараз зайняті; за всі уроки, які давала вам доля; за всі випробування, які зробили вас сильнішим і мудрішим; за своє майбутнє; за те, що ви знаєте, що таке життя!
Виконуючи це завдання, пригадайте кожен значущий епізод, кожну подію своєї долі і пройміться відчуттям щирої подяки і теплоти до життя і всіх персонажів, які зустрічалися у ньому! Життя прекрасне у будь-який момент, тільки ми не завжди про це пам’ятаємо!
ПРИМІТКА. Якщо ви зробите це щиро, то незабаром відзначите, що життя змінює своє ставлення до вас — зрозуміло, на краще.

Що стосується особисто мене, я люблю своє життя! Так, це правда! Я аніскільки не лукавлю. Я все частіше і частіше приходжу до цієї думки. Я щаслива жінка у своєму щасливому житті. Це відчуття оселилося у моїй душі зовсім недавно в самій глибині мене.
І я усвідомила це. Своє щастя, кожен момент мого життя я створювала по крихтах сама, я прагнула до кращого, незважаючи на перешкоди, деколи, та майже завжди, доводилося дуже важко, але я йшла вперед, долаючи їх, відчуваючи підтримку зверху. Неначе мене Бог веде і направляє кудись. Я відчуваю це і зараз. Тепер я сміливо можу сказати: «Я — творець свого щастя». І продовжую будувати, створювати його щохвилини, щодня. Ось зараз я сиджу і пишу подяку моєму життю.
Я не говоритиму про те, що це відчуття щастя було у мене не завжди. Дуже часто я вважала себе найнещаснішою людиною на цій Землі, навіть були думки піти з життя, іноді я ображалася на Бога і вимагала собі здоров’я, щастя негайно, іноді бажала зла іншим людям, тому що вони мене кривдили. Усе це тривало дуже велику кількість часу, замість того, щоб зазирнути в себе, я шукала причини своїх нещасть скрізь і у всіх, але тільки не в собі.
У глибині душі я молилася про диво, і воно відбулося. Я вірила, що я гідна кращого Життя, я прагнула до цього. Я створила це диво своїми руками. Начебто випадково, але і з моєю допомогою з’явилися потрібні люди, потім просто змінилося моє сприйняття світу, життя, стали іншими думки. Для цього мені знадобилося повністю змінити своє життя.
Я переїхала до іншого міста. Це далеко від моєї мами. Я пройшла через багато труднощів на роботі. Завдяки цим труднощам я заслужила до себе пошану. Я продовжую розвиватися і отримую від цього величезне задоволення від процесу життя. Я знайшла тут собі кохану людину. У нас утворилася чудова сім’я, народилася прекрасна донечка. І я вдячна за всю цю красу мого життя.
Спасибі тобі, улюблене життя! Спасибі за те, що ти дало мені можливість народитися, за те, що у мене є чудові батьки, без допомоги яких я не стала б успішною людиною. Спасибі тобі, життя, за мою кохану людину, з якою ми живемо вже 5 років разом, спасибі за мою сім’ю, за дитину, за прекрасну роботу і колектив, у якому я працюю вже 8 років. Життя, я дякую тобі за всі уроки, що давала мені доля, за всі випробування, які зробили мене сильнішою і мудрішою; я дякую тобі за своє майбутнє і за те, що ти дало мені зрозуміти, що таке життя!
Я люблю тебе, життя!!!
Ірина КОЛОМІЄЦЬ.

Technorati : View blog reactions
Розміщено на сайті : July 21st, 2009 - 10:27 am
У рубріці : Картинки з життя
Навігація : Попередня стаття / Наступна стаття