Рости, дитинко, великою і здоровою!
Чекаючи на первістка, кожна мати сподівається, що народить здорове, щасливе дитя, яке стане її надією і підтримкою у житті.
Однак статистика свідчить, що у наш час народити здорову дитину не так вже й просто. Ще важче уберегти її протягом життя від дитячих і дорослих хвороб, яких з кожним роком стає все більше і більше. Вірусні інфекції поширюються зі швидкістю звуку, а імунітет дитини ще не в змозі їм протистояти.
Як же раніше наші бабусі й прабабусі ростили міцних, як дубочки, парубків і червонощоких, мов ягідки, дівчат? Виховувалися ж вони не в тепличних, як наші діти, а в суворих умовах, у щоденній важкій праці. Народжувалось колись у подружжя, щонайменше, п’ятеро дітей, а у деяких родинах їх було аж 11-14.
Що ж заважає нинішньому поколінню народжувати і ростити здорових дітей. Адже маємо для цього всі умови, про які наші предки могли тільки мріяти. Факторів шкідливого впливу на організм людини сьогодні багато. Основними, мабуть, залишаються забруднена екологія, стресові умови, неправильне харчування та шкідливі звички.
Ще сто років тому екологія сприяла здоровому розвитку людини. Наші прабабусі і прадідусі були, як мовиться, дітьми природи. Усе у їхньому побуті, харчуванні, способі життя було здоровим. Навіть ліки вони робили самі, користуючись переважно дарами природи. От і зростали червонощокі діти, а не бліді та кволі, як сьогодні. У нинішньому світі штучних виробів, штучного харчування і нездорового способу життя вберегти дитину від небезпек, що підстерігають її на кожному кроці, практично неможливо.
Порівняймо, з чого починалося життя колишнього немовляти і що пропонуємо сьогодні ми своїм дітям.
...Народжувалася дитина. Щоб вона не була хворобливою, батько лагодив для неї люльку з калини. На спід ліжечка стелили перинку, набиту свіжим сіном чи соломою, подушечка була з духмяними травами – хмелем, любистком, м’ятою, лавандою, а не штучна синтепонова, як нині. Сон дитинки в такому ліжечку був міцним і здоровим. До того ж, вона була сповитою, тому не будила щоразу себе рученятами. А природні матеріали збагачували її організм своїми цілющими силами.
Кожна мати дбала про грудне вигодовування своєї дитини і лише в рідких випадках траплялося, що у породіллі не було молока. Тоді послуговувались молоком родинної годувальниці – корови. А що маємо сьогодні? Не встигла дитина народитись, як дома на неї вже чекає неймовірно дороге ліжко, невідомо з якого мате-ріалу виготовлене, з яскравим, але синтетичним ганчір’ям, усілякі брязкальця й калаталка, а то й музично-світлові іграшки, які щоразу збуджують нервову систему малюка, штучне вигодовування (у більшості випадків) і ціла гора підгузків-памперсів, які при неправильному використанні викликають почервоніння та інші подразнення шкіри новонародженого. А тепер про все по порядку.
Чим і з чого годуємо дітей?
Дитяче харчування, як правило, реалізується у спеціалізованих дитячих магазинах. Суб’єкти підприємницької діяльності мають мати висновки санітарно-гігієнічної експертизи, сертифікати відповідності, якісні посвідчення.
Усе було б нічого, якби і виробник і постачальник дбали, насамперед, про здоров’я дитини, а не про своє збагачення. Так, наприклад, на упаковках деяких дитячих соків можна побачити напис «без консервантів». Часто у таких виробах якраз і містяться консерванти. Вміст натуральної сировини у більшості соків значно менший, ніж зазначено на етикетці.
Здавалося б, що дитячі суміші мають бути якісними. Та раз на раз не випадає — і серед них трапляються підробки. (Пригадуєте скандальну історію кількарічної давнини, пов’язану з неякісною дитячою сумішшю, що спровокувала кишкові розлади у дітей?).
А тепер про те, з чого харчуються наші діти. Український ринок просто заполонив китайський пластмасовий посуд, який, як правило, перетинає наш кордон без найменших сертифікатів відповідності. Він яскраво розмальований, що приваблює малюків, дешевий, що підходить батькам, тож ми залюбки купуємо його дітям.
Може виникнути запитання: яка різниця, з чого їсти? Виявляється, дуже велика. Малолін, який міститься у китайському пластмасовому посуді, шкідливо впливає на живі організми. В Росії та інших європейських країнах давно заборонили ввозити і реалізовувати у торговій мережі цей посуд. І, як виявилось, не даремно. Вчені провели експеримент на тваринах. Їх тривалий час годували з цього посуду і в результаті тварини почали відставати у розвитку і хворіти. Що ж тоді говорити про дітей?
Проблемою України, є те, що у нас досі немає сталих вимог щодо маркування одноразового пластмасового посуду та інших імпортних виробів. Тому сюди безперешкодно завозиться звідусіль різний непотріб, як у тій приказці: «На тобі, небоже, що мені не гоже».
Китайське, турецьке, польське...
Лише не українське
Згідно із санітарно-гігієнічними нормами, одяг для дітей до одного року життя має бути лише з натуральних тканин (до 28-го розміру включно). Додавання синтетичних волокон до дитячого одягу дозволяється лише з 32-го розміру, але до білизни виробів – не більше 20 відсотків. Вміст синтетичних волокон у пальтових і костюмних тканинах готових виробів має не перевищувати 67 відсотків для всіх вікових груп. Отож робіть висновки, чи дотримуються імпортні, та й деякі вітчизняні виробники цих стандартів, і чи не в штучний на 70 відсотків одяг одягнені наші діти. А потім ми дивуємося, що викликало у сина чи доньки алергію або дерматит.
Працівники Шепетівської санепідстанції кілька разів на рік здійснюють рейдові перевірки спе-ціалізованих магазинів і двічі на рік – суб’єктів торгівлі на суботньому ринку. При перевірці асортименту дитячих товарів у 2008 році були виявлені порушення при реалізації дитячого одягу, дитячих іграшок та дитячої друкованої продукції. По-перше, торгівля вказаними товарами (іграшки – китайського, одяг – польського, турецького і китайського виробництва) здійснювалася без сертифікатів відповідності і висновків Державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Щодо порушень реалізації дитячого одягу на деяких приватних підприємців було складено 16 протоколів. Порушниками виявились не тільки суб’єкти, що ведуть підприємницьку діяльність на суботньому ринку, а й власники відомих у місті дитячих магазинів. За порушення правил реалізації дитячих іграшок працівники районної СЕС склали 6 протоколів. Окрім відсутності у продавців вищезгаданих документів, іграшки імпортного виробництва реалізовувались без артикулів і не мали українського перекладу, що також є порушенням. Отже про їхню якість і вплив на здоров’я дитини нічого не відомо.
Ще один штраф був стягнений з реалізатора дитячої друкованої продукції, яка продавалася без сертифікатів якості та висновків санітарно-гігієнічної експертизи. Адже до паперу, з якого виготовляються дитячі книжечки, є свої вимоги. Він має бути без запаху, без вмісту солей важких металів (наприклад, свинцю) тощо.
На жаль, у лабораторії районної СЕС не проводяться дослідження токсичності тих чи інших матеріалів. Токсикологічна лабораторія знаходиться у м.Хмельницькому. Єдиним спільним порушенням для всіх фізичних осіб, що реалізують дитячу продукцію, на сьогодні залишається відсутність у них медичних книжок. Тож підхопити будь-яку хворобу ви і ваша дитина можете навіть під час придбання товару в магазині чи на ринку.
Токсини можуть бути і у меблях. Визначити, чи меблі у квартирі або в кімнаті вашої дитини виготовлені з екологічно чистої сировини, також не просто. Матеріал, з якого вони зроблені, може міс-тити такий токсичний полімер, як формальдегід, який поступово буде отруювати організм дитини. Цей полімер впливає на нервову, серцево-судинну та дихальну систему нашого організму.
Експериментальне лікування
Якщо дитя захворіло – починаємо активно лікувати. Спочатку «перевіреними» засобами, зазвичай народними. Інколи це допомагає. Але якщо у дитини гостре респіраторне захворювання, ускладнене вірусною інфекцією, або якесь токсичне отруєння, то лікарських трав, чаїв та узварів з них, зазвичай, виявляється недостатньо. Вони можуть слугувати лише допоміжними засобами до медичних препаратів, які призначив лікар.
І тут розпочинається найстрашніше – над дитячим здоров’ям починають проводити експерименти. Купу ліків, яку дитина має прийняти протягом дня і серед яких часто є антибіотики, дитячий організм не завжди може засвоїти. Як наслідок – побічні реакції, кишкові розлади, блювота. Крім того, більшість дитячих сиропів та суспензій містять штучні барвники та підсолоджувачі, які провокують алергічні реакції організму. Тобто, одне лікуємо, а інше – калічимо.
Було б ще нічого, якби була упевненість у якості цих дорогих препаратів. Так, нещодавно був знятий з виробництва жарознижувальний та протизапальний дитячий лікарський засіб «Найз», який призначали при потребі малюкам. Аж доки один із них не потрапив рік тому в кому. Виявляється, виробники хитрували і для вітчизняного покупця в анотації вказували неправильний вік дитини. В Україні його можна було приз-начати дітям з 2-х років (а призначали й меншим), а за кордоном – з 12 років.
Це лише один із сотні прикрих випадків. Тому що призначення і склад одних і тих же ліків (вітчизняних і закордонних) у нас і в країні виробника, зазвичай, чомусь різняться. А все тому, що у державі немає єдиної досконалої системи контролю за вітчизняною та імпортною продукцією.
Замість висновків
Поява людини на Землі базується на кількох суперечливих гіпотезах. Але те, що світ, у якому нині вона живе, – витвір її рук, сумні-вів немає. Технічний прогрес зайшов нас-тільки далеко, що замість благ цивілізації перетворився на зброю проти людини і всього живого.
Звідки черпати здоров’я: з повітря, з води, із землі? Мабуть, так. Якщо, звісно, вони не є екологічно забрудненими. Але спочатку, напевно, потрібно почати з відмови від тих же благ цивілізації, що є дуже зручними і звичними, але шкідливими для нас. Та це практично неможливо.
Залишається одне – зробити своє оточення і середовище максимально природним, споживати натуральні вітаміни, бажано «вирощені» на власній грядці, і насолоджуватися життям, беручи від нього лише позитивне і корисне. А цю філософію життя залишити у спадок дітям.
Людмила ПАЦАЛЮК.
Tags: дитинко
Comments (No comments)
There are no comments for this post so far.
Post a comment