Татове поздоровлення
Анжела прокинулася з дивовижним відчуттям. Здається, зараз підійде до вікна, відкриє його навстіж, вдихне ще холоднуватого ранкового повітря, схопить ковток солодкого аромату (і що це так зацвіло?) та й полетить. Летить!!! Високо-високо! До самих легких хмарин, що ще оберігають спокій вічного трудівника-сонця. Господи, як гарно! От, яка ти, земля! А то ходимо щодня туди-сюди; голова [...]