Чекаючи на первістка, кожна мати сподівається, що народить здорове, щасливе дитя, яке стане її надією і підтримкою у житті.
Однак статистика свідчить, що у наш час народити здорову дитину не так вже й просто. Ще важче уберегти її протягом життя від дитячих і дорослих хвороб, яких з кожним роком стає все більше і більше. Вірусні [...]
Анжела не може сісти за комп’ютер. Не пишеться – і все тут. Таке з нею трапляється, але зрідка. Тільки-но народився перший абзац, думки вперто вишиковуються в зовсім інше русло. Невдоволення собою, життям довкола. Не любить дівчина подібних днів. Знає, що назавтра чи, може, через день минеться, але ж кожна година дорога, бо чергова сесія наближається [...]
«Самый, самый, самый человек дорогой» – такою пісенькою озивається Анжелин мобільний телефон. Усі в студії знають, кому ті слівця адресуються. Правда, сама власниця цієї мелодійки найдорожчую ту людину по інший бік звязку не вважає. Це колись, на початку їх з Максимом знайомства, все було у рожевих тонах, а пізніше – чергова порція Анжелиних життєвих розчарувань.
Анжела прокинулася з дивовижним відчуттям. Здається, зараз підійде до вікна, відкриє його навстіж, вдихне ще холоднуватого ранкового повітря, схопить ковток солодкого аромату (і що це так зацвіло?) та й полетить. Летить!!! Високо-високо! До самих легких хмарин, що ще оберігають спокій вічного трудівника-сонця. Господи, як гарно! От, яка ти, земля! А то ходимо щодня туди-сюди; голова [...]
Арнела, собака породи ротвелерів, живе у сусідів віднедавна. Її привезли з міста. Вчена тваринка – одразу видно. Дивиться на тебе розумними очима. Переймає усіх перехожих і, здається, хоче, аби з нею заговорили. Дорослі, правда, не дозволяють дітям зупинятися біля неї: хто знає, що на умі в чужої собаки та ще й такої непростої породи. Але [...]
Владик – дуже старанна дитина. Почерк – каліграфічний, незважаючи на те, що тільки-но другий клас. В щоденнику вчителі ставлять гарні лишень оцінки. І математику знає, і читає гарно, і пише без помилок, бо, так кажуть всі дорослі. Багато читає. Батьки хлопчиком гордяться. На кожних батьківських зборах тільки й мови про те, що Владик подає гарні [...]
Чотирьохрічний Василько щиро зазирає в очі медичці з місцевої поліклініки.
– Тьотя Свєта, куди ви мене везете? Правда ж, до себе додому? Візьміть мене до себе. Я буду слухняним... І я вас дуже люблю.
Олена навшпиньки переступила поріг дитячого притулку. Трохи постояла перед входом, зупинилася поглядом на веселій і теплій назві закладу - «Малятко», наказала серцю вгамуватися, а воно, розтривожене, ніяк не піддавалося. Скільки дитбудинків об'їздила, скільком дітям зазирала у вічі і, бачачи у кожнім погляді благання й надію, потому мучилася докорами сумління. Як же ж брати тебе, дитино, [...]